Мелодія першого кохання

Зоя Мищук

Читателей на странице:

На небі нічному сріблясті розсипались зорі.
Виблискували, мов з дорогого каміння намисто.
Місяць у повні гуляв на небеснім просторі.
Ти троянду приніс і ,,Кохаю!” сказав урочисто.

Не забути ніколи ті літні теплі нічки чарівні.
Спів у діброві дзвінкоголосий солов*я.
Обійми ніжні, поцілунки несміливі і невинні-
Тоді в любові вперше зізнавались ти і я.

Кохання першого мелодія дзвінка лунала.
Здавалось, буде вічна, гучніша з кожним днем.
Та красне літо тепле непомітно пролітало.
Осінь холодна змила наше кохання дощем…

Те кохання перше ніжне в пам*яті вічно живе.
Таке солодке, і таке п*нке, як молоде вино.
А час за синій небокрай все з хмарами пливе.
Та тільки з часом ніколи не забудеться воно.