Читателей на странице:
З неба в Удай упала веселка,
сонце очі услід повело,
квіти стали дивніші на луках,
і дощу вже немов не було.
Поспішаю, біжу я по травах,
по калюжах, по мокрих стежках,
щоб веселку-красуню дістати
й потримати її у руках.
***
Кліпає небо очицями –
пускає сльозу голубу.
Дивлюся за цятками-птицями –
летять на веселки дугу.
А сонце у піжмурки грає –
ховається-гляне з-за хмар.
Веселка сміється-моргає –
висвічує свій діафан.