Читателей на странице:
Він прийшов у сполохану ніч,
перед ранком вона полохлива,
все життя із тонких протиріч,
і затримать її не сила.
Утікати спішила вона,
лиш на трави упали роси,
хотів спити її до дна,
а на травах солоні сльози.
Він дивився у очі її.
світла кидав до ніг промінці,
та лиш слід залишавсь на землі
і зваблива десь тінь у ріці.