Читателей на странице:
Твоя дитина гість в твоєму домі,
Тож нагодуй, навчи і відпусти,
Ці постулати нам давно відомі,
В майбутнє їм збудовані мости.
Дитя не раб, не наймичка для тебе,
Воно іде лише своїм шляхом,
І усвідомити батькам це треба!
За дітьми ми йдЕмо уже слідком.
Вони, як стріли, що летять із луків,
У те майбутнє, де не буде нас,
Там діти житимуть і внуки,
Даровано їм буде інший час.
Нам не збагнуть їх мрій і забаганок,
І до кінця думок їх не збагнуть,
Не зрозуміє Вечір пізній Ранок,
І у майбутнє нам не зазирнуть.
Нам свої мрії їм не нав’язати,
Наше життя не виправлять вони,
Ми свої стріли маєм відпускати,
Велось, ведеться так із давнини.
Нехай летять вони у те майбутнє,
Благословенним буде той політ,
А наша зустріч буде незабутня,
Назавжди в них залишимо свій слід.