Читателей на странице:
Серед травня в саду засніжило,
Мов сніжинки летять пелюстки…
Так захопливо, ніжно і мило,
Ті «сніжинки» ловлю залюбки.
Вони з вітром у вальсі кружляють,
Коли раптом сильніше подує,
Білим цвітом траву застеляють –
Сад весною так рясно квітує!
Нам шкода яблуневого цвіту,
Що так швидко в саду відцвітає…
Захистити б ті квіти від вітру –
Пелюстки ніжні хай не чіпає!
Та й життя наше схоже зі цвітом –
Іще вчора буяло, цвіло…
Час здуває роки, наче вітром,
Снігом голову вже замело…
І, як вітер ніхто не зупинить,
Так і час зупинити не в змозі,
І до себе вже холодом манить,
Пізня осінь, що в нас на порозі.
Та ще будемо ми зустрічати
Не одну із тобою весну,
Солов’ї будуть знову співати
В яблуневім квітучім саду.