Родинне щастя

Читателей на странице:

1 062

Даніела стояла у черзі біля каси супермаркету, розкладаючи свої покупки. Несподівано хтось із заду торкнувся її плеча. Вона обернулася і побачила знайоме і водночас незнайоме їй обличчя жінки, яка промовила до неї: “Привіт, Данічка! Чи не впізнаєш?” Посміхаючись, промовила жінка”. Так, звичайно, вона впізнала свою колежанку, яку вже не бачила багато років. Час змінив її. Вона помітно погладшала, з’явилися зморшки, а втома на обличчі видавала її незадоволеність. Так, час невблаганний…
Вони разом вийшли з магазину і не змогли швидко розійтися. Кожній із них була цікава доля, дарована їм. Тож недовго думаючи, вони вирішили зайти в кафе, аби випити кави і поспілкуватися.
І ось вони сидять одна проти одної і ведуть розмову про життя.
Подруга, яку звали Ольга, дивлячись на Даніелу, промовила:” Дань! Ти так гарно виглядаєш, що здається, роки тебе не торкнулися. Я тебе зразу впізнала. Напевно, ти щаслива жінка? Даніела, дивлячись на подругу, посміхаючись, відповіла: “Так. Дякую, Олічка. Насправді, так і є. Я щаслива. У мене є улюблена робота, коханий чоловік, успішні діти. Чи можу я скаржитися на долю?! Вона зробила паузу, відпила, смакуючи, каву з філіжанки і запитала: “А як твоя склалася доля? Де й чим ти займаєшся?”
Ольга трохи засмутилася і промовила:” В мене не все так красиво, як у тебе, люба.
Я одна… Чоловік мене кинув, коли почав їздити до Польщі на заробітки. Знайшов там коханку, потім одружився з нею. Це було жахливо, бо я в той час не працювала, і жити мені було ні на що. Перебивалася, як могла. Син вчитися не хотів, мене не слухав. Що значить батька не було поруч! Я з ним намучилася. Він після школи трохи байдикував, а потім теж поїхав на заробітки за кордон. Там і лишився. Телефонує рідко. Живе в Німеччині. Там і облаштувався”.
Сміючись, продовжила : ” Я спробувала ще двічі вийти заміж, але щось мені не поталанило. Перший Максим сказав, щоб я йшла працювати, бо утримувати він мене неспроможний: платить аліменти своїй першій дружині. Тоді я пішла працювати і, як на гріх, там зустріла своє кохання. Так закохалася, що кинула свого скнару і пішла до Андрія. Ой, таке було кохання, не передать! Але він ревнував мене до кожного чоловіка, хоч я йому не зраджувала ні разу. Врешті він зрадив мене, і ми розійшлись. Ось таке життя. Нещаслива я”.
“Зрозуміло,” – промовила Даніела.
Ольга, дивлячись на Даніелу і уважно вивчаючи її, промовила: “Я бачу, в тебе і машина є. Водиш давно?”
“Так”, – сухо і спокійно відповіла Даніела.
Вислухавши колежанку, Даніела не дуже хотіла розповідати про себе і була стриманою, хоч Ольга намагалася більше почути про її життя. Зрозумівши це, Ольга промовила: ” Я розумію, що твоє життя цікавіше за моє. В тебе порядок, достаток, і ти всім задоволена в житті. А я ні. А роки йдуть і де ти знайдеш такого, щоб забезпечив і дарував затишне життя. Я вже не молода, і хвороб достатньо. Мені б поїхати відпочити, погрітися на сонці у Турції чи в Єгипті. Та нема з ким.
Даніела допила каву, мовчки слухаючи сповідь.
Вона зрозуміла проблеми подруги, водночас зрозуміла, що вони були невипадковими.
Нарешті наважилася сказати: “Олічка, ти ж би могла зібрати гроші і поїхати, куди ти бажаєш.
Ольга: “Смієшся! З чого зібрати, коли я не можу собі дозволити зайвий раз до масажиста сходити.Тобі все це просто, а я собі у всьому маю відмовляти.”
І тут Даніела не витримала: ” А хочеш я розкажу тобі, як бути щасливою жінкою?.. Просто хочу для розуміння розповісти, що щастя не завжди таке, яке видається іншим. Я за своє подружнє життя не їздила з чоловіком на море, а тим більш за кордон, бо у мене була хвора мати, за якою слід було доглядати, а ще докладати зусиль, щоб дитину вивчити, дати їй належну освіту. Так, мені це вдалося, і я від того щаслива. Мати померла, але я була весь час поруч з нею до останньої хвилини і щаслива від того, що змогла їй подарувати цей час. А далі спитаєш що було? А далі чоловік отримав інсульт і два роки реабілітації. Ми вчилися ходити, говорити заново, а ще при цьому я працювала. Так, я була щаслива, щаслива від того, що чоловік живий, що маю можливість працювати, вчити дитину. Ми з чоловіком разом вирішували наші всі жіттєві задачі, і він в такому стані був моєю опорою. Я була щаслива, що я надихала його на життя. Я не мріяла і не мрію про подорожі, бо я не можу покинути чоловіка в такому стані і подорожувати. А якщо я скажу тобі, що після чотирьох років у чоловіка стався повторний інсульт, а далі потрапили в лікарню з передінфарктом. Але і це ми витримали. І я щаслива, бо ми разом, ми поруч, він живий!
Коли ти по-справжньому віддана чоловіку, то ти все витримаєш і при цьому будеш розуміти, яка ти щаслива.
Масажі – це для чоловіка, бо для мене це розкіш. Знаєш, люба, щастя маю від того, що навчилась віддавати. Так, можливо, я багато втратила в матеріальних благах сучасного світу, але я отримала щастя бути коханою дружиною, гарною матір’ю і турботливою донькою.
У кожної людини, мабуть, своє родинне щастя. Моє ось таке.