Читателей на странице:
Завіють сніжні насипи й хуртечі,
Задзвонить ожеледь на деревах.
Давай з тобою ми тайком втечемо,
Спокусливу аби тебе кохав.
Забіжимо погрітися до хижі,
Ще на льоту губами прикипів.
Розбещені чуття небавом хижі,
Що роздягають на очах напів.
Стрілисті прагнення бажа спокути,
На гонорових грудях спочива.
Спекотним дотиком як спалахнути
Від серця іскра нидіє жива.
Хіба на розпал почуттів не вдосталь?
Кохання, мов багаття, розпалімо.
Жага питома, спрагнена і млосна
Очікує на щедрі вже обійми.
Замало слів і вигуків є обмаль,
Бо мрії прочитали по губам.
Захоплені жертовною любов’ю —
Себе з готовністю за тебе я віддам.
Любов рікою у душі тече —
З тобою хочу бути й на морозі…
Те почуття, що в грудях десь пече,
Заборонить собі уже не взмозі…