Читателей на странице:
Горіла свічка воскова в кімнаті,
На сторінках твоя суха сльоза.
Молитва вчила правильно кохати,
Доповнювала правду підказати
Інтимних діалогових відносин.
Жевріла незахищена душа.
Свій зір до неба крилами підносив,
Благанню подих часом заважав.
Жовтіло тіло з опромінень ночі,
Тривога не звільняла з пут любов.
Як пожадлива пристрасть вмить наскочить,
Важких кайданів відчуваєш сков.
Тримала у тенетах, наче в’язня,
Терзався в муках той голодний страх.
Але надія на зв’ язок не гасла,
Хоч надокучливий ще гріх тримав.
Бо віра підіймає жити знову,
Дасть Бог нам прощення від каяття.
Відроджуємо прагнення любові,
Щоб не зіпсуте мали ми життя.