Читателей на странице:
Вона неначе біла чайка,
Що квилить, крилами маха.
Чому за щось не вибачає,
Круїз далекий за моря.
Озвися пострілом у небі,
На хвилях позад запливи.
Волосся розвіває легіт,
У піні хлюпає з води.
Мов крила, вгору білі руки,
До щастя сонячного клич.
Чому сама у снах розпуки?
Ридає з веремії ніч.
Та й дуже гарна молодою,
По стегнах сукня облягла.
Спої мене в собі любов’ю,
Хмеліє тьмяно голова.
Я по життю тому шаленець,
На ризик просто завжди йду.
Беру як свою наречену,
Прекрасну, гарну молоду.