Читателей на странице:
Ніжні квіти присипані снігом,
Їм відчутний пронизливий біль.
Почуття до жалю б не приснились,
Лиш благаю я — не розлюби!…
Наче зарево серце кохане,
Стугонить божевільно в нім кров.
Ти в душі особисто пригадуй
У відносинах нашу любов.
До пекучого дотику тіла,
І на виворіт ніби душі
Будуть ставлення — ет, що схотіли!
Так самотніми не залиши.
Тільки справжнє спроможне кохання,
На щось більше з іскри викреса.
Може довго на щастя чекати,
Бо нев’януча дійсно краса.