Читателей на странице:
Чекаю в приміському сквері,
Дерева де ростуть крислаті.
Тривожно серце тут завмерло,
Очікує з жаги кохати.
Додолу віття гне розлогі
На сонці вітер неспокійно,
Самотньо виє без любові.
Ховаються від світла тіні.
Під мерехтом проміння постать
З’являється прекрасна й ніжна.
Вже легко на душі є просто,
Кохано очі твої тішить.
Живою трепетно ходою,
Тремтливим шарудінням сукні.
І волосиною рудою,
На око що з чола насунить.
Своєю усмішкою мило
Дивуй мене і причаровуй.
Мов сонцем, очі засліпила,
До пристрасті тепер любов’ю.