Читателей на странице:
Шепоче тихо вечір закоульний,
Що вечорничить, зіроньку коха.
Наспівує чарівно щось гуцулка,
Сама неначе булочка пухка.
На вітрі чути в далеч те відлуння,
Краса є милозвучною з очей.
Нехай до зорепаду зацілує,
А потім ані куди не втече.
Як ніченькою солодко люблюся,
Коса розплетена спада з плеча. .
Вусатий місяченько не дасть спуску,
Віночком барвінковим заквітча.
Біжить мережкою дзвінкий струмочок,
Розгилено вербу ошатну гне.
Нап’ється з джерельця водиці сочно
І серце відозветься сестрине.