Читателей на странице:
Дівчинка з зеленими очима,
Що смарагдами вдогін блищать.
Як же пристрасно вона любила
Світ цей білий і ясне життя.
У поезії правдива дійсність,
Натяк на щасливе майбуття.
Руку як достойно хтось потисне,
Про тутешні справи розпита.
Доля пестила, але і била,
І з випробувань було зітхне.
Як вагар осилить непосильний,
Покладе на ніжні плечі те?
Може саме так кохання бачить,
Дотики пекучі задува.
Як не засміється, то заплаче
Рідна українська так душа.
Щиро полюбила сонце й землю,
І людей, яких послав їй Бог.
Привітає радісно і тепло,
Бо подільчива жива любов.
Дівчинка з зеленими очима
Мріяла про небо голубе.
Як же пристрасно вона любила,
Не щадила працею себе.