Читателей на странице:
Явилась ніжною з осоння,
крізь променисте майво йшла.
Як марево серпанку сонне,
незвідана довкіл імла.
Ранкової роси питомість,
до пристрасті жагучий стан.
Коханням зболеним свідомий,
як безкорисливо кохав.
Твоя краса не заспокоїть,
а розтривожить мої сни.
Щасливою будь у любові,
впродовж життя всі дні ясні.
Аби світанком знов раділа,
і задоволена була.
Із ночі те пестливе тіло
горнулось мило до тепла.
Щоб кожен день ставав світлішим,
ласкавий відчувала світ.
Що Бог ніколи не залише,
майбутнє поблагословить.
Тоді мені розрада буде,
якщо здоровою єси.
Очей чарівність не забуду,
душі глибокої краси.
Як ти усміхнена, я радий,
коли сумуєш – обійму.
Шукатиму тобі поради,
не залишатиму саму.
Живу тобою і не знаю
чому є вірний почуттю.
Бо дуже я тебе кохаю,
найбільше всього так люблю!