Читателей на странице:
Настояне вино наливає в келихи осінь,
Прощаючись з нами, кидає з неба ще просинь,
Натужну посмішку ховає в оголених вітах,
Печалі складає в інеєм припорошені квіти,
В повітря кида пряний аромат кориці,
Бадьорить ластівки зажурене гніздо.
Прощальний вальс танцює з вітром жовте листя,
Що землю бурштином встелило вже давно.
Настояне вино всіх випить просить осінь
І тихо йде, не обертаючись назад.
Сумно-печальний погляд кида вона в простір,
Й у даль веде з собою збляклий листопад.