Читателей на странице:
Не будь таким до мене, як холодна осінь.
Я так чекаю… Де тебе так довго носить?
Скаралась заживо і знову тебе хочу.
Ласкавим сонечком дивитись зранку в очі.
Відчути подих, сильне захисту плече.
Тоді журба і сум за вертипи втече.
Повір мені, що я тебе таким кохаю,
Що не рішучий, ходиш осторонь кругами,
Закам’янілим поглядом діймеш безмов’ я.
А обіймеш сором’язливо та з любов’ ю.
Верни мені мій спокій, радість і чуття.
Без тебе затуманило моє життя.
Біль розривається на клаптики у серці,
Кохання, відданість, довіра – аж до смерті.
Єдине прошу, не забути шлях додому,
Сповна скупатися у щасті дорогому.