Читателей на странице:
Сумне пригорнеш близько листя,
неначе відгомін лелек,
тих котрих сонечко заблискле
до себе в гості щиро зве.
Лягли тумани поза обрій,
їх хаменучо підганя
кмітливий вітер неозорий,
мале крекоче вороня.
До тебе притулюсь тісніше,
у поцілунках дощових.
Ласкаво, мило і ніжніше
до теплої оце щоки.
Усім аби ледь-ледь осоння,
кохання, щастя і тепла.
Тоді б так радісно сьогодні
надія сонячна зійшла.
Сподобилося)
Дуже радий! Дякую!