Читателей на странице:
Одного трохи, зізнаюсь, жадібний –
Кохання трепетного поготів.
Твойого тіла, запашного хліба,
Ним насититись досхочу схотів.
Душа моя не кається у тому,
Що більше твою душу покохав.
Далеко там від рідного ми дому,
Розлучені на відстані пока.
Але душею завжди будем разом,
Нас невмируща зігріва любов.
Хвилюємось, сумуємо ми з часом,
Та любимо, а значить живемо.