Читателей на странице:
Горять тумани поміж зорі,
накрила біла благодать.
Закохані вони говорять,
не хочеться одним їм спать.
Як безумовно щось тривожить,
Захоплює мов почуття.
Короткі дні і довгі ночі,
розчарувало їх життя.
Під ранок стануть свіжі роси,
заплакані, шаркі, самі.
Проситимуть багряну осінь,
з собою в подорож візьми.
Не гоже бути одиноким,
так не весело проживать.
Ясної прагнути любові,
коли втомилася душа.
Поквапсь цей милий світ кохати,
допоки гулко б’ють серця.
Не будь скупим розцілувати
в найпотаємніші місця.