Читателей на странице:
Я каюся, що впала в поле зору,
Сутужно терплячи в душі згрішив,
Дивився, задивлявся в зорі вгору,
Спіткнувся хмаркою, впав на ножі.
Обпікся з середини гір любов’ю,
Блукаючий стривожив сіпом нерв.
До всіх став збайдужілий поголовно,
На носієві пам’ яті все стер.
Обґлонзав у цирюльні перші вірші,
Відкинувсь з патериці горілиць.
Спонуку залицяння й хіть не вішай,
Ти спокусила ведами сториць.