Читателей на странице:
Стояв перед обителею мокрим,
А вітер сік подерту рясу в дощ.
І сон, і голод тіточкою морить,
Від крихти шпаківнячої розмнож.
Просив аби прийняли у чернецтво,
Схиливши голову прийму постриг.
Залежності кидаючи відрекло,
Стаю сповідником тепер простим.
Приношу тричі ножниці покірно
Навколішки з хрестильного кутка.
Жадобу, блуд і лінощі покину,
Життєва пристань кришиться хитка.
Ти не зведеш мене своєю грою
Очей і вихилясових сідниць.
Не опоїш ситерою гіркою,
Спокусницею ніччю не явись.
Не заподій шкідливого мовчання,
Терпіння для душі сприймає час.
Любов не буде серцю заважати,
Немов у рот води набрав, мовчав.
Та я згрішити знову запалився,
Коли розводила колінця ледь.
Як та розшвендяна стаєш підлиза,
Цнотливість приготовлену запесть.
Стаєш, як чорнокнижник у вигнанні,
Твій образ перевтілює мару.
Гріхи шматують свячення недавні,
Я не помітно тебе не шмигну.