Читателей на странице:
Злітає листя, жовте і тремтяче,
За вікнами дощами осінь плаче,
Сумує, що її короткий час,
І огортає своїм сумом нас.
Візьму я в руки кави філіжанку
І поспішать не буду до сніданку,
Вдихаючи розкішний аромат,
Дивитимусь на кольоровий сад.
Цей кави смак, ще осені приправа –
Така смачна і гармонійна страва,
Тут насолоди дивовижний смак,
Я відчуваю в цьому певний знак…
Ранкову каву п’ю я до світанку,
Осіньому завдячую я ранку,
Усе, на жаль, мінливе в цьому світі,
Ніхто ще не залишився у літі…