Читателей на странице:
Тебе тодi побачив у платтячку благенькiм i запалився наче зiрницею на небi
у вирисах барвистих i нiжних рис обличчя красою свiт обприскав на полуничний вичав
рожевий посмiх, Боже, стрiлистої молитви нутро моє тривожить щось понад свiт любити
розчуленого серця хвилююча сiнкопа розшаленiло вдерся навiщо тодi взопал
привабила чим очi оторопiло з дива сказати знай не хоче катюжна лiтня злива
до трепету на вiтрi i шемрiту чимтихше як пуп’янок розквiтне росу спекотну злиже
оббавонiлий в хмарах на тлi веселки й сонця буремний цiвки спалах млу спопелити зовсiм
жагою безпробудно схмелiлого ба, нурту вагiтно жадна чуда зомлiлiсть балагурна
урочi та паплюжi надомагання плотi курличуть i карлюжать довiритись супроти
рознiженi гойдливо у стегнах i на щоках спитайсь з якого дива прожилки ссуть бордовi
блакитнi нiгтей дошки i цокiт лабутенiв надiю поторощать на сподiвання темне
ажурного з пагiлок заклiплого на погляд оцiпенiння зблiдло снiп жнив’яний як з поля.