Читателей на странице:
В твоєму байдужому серці
Я затінок тихий знайшов,
На дерево голе був дерся,
Гонимий на оскал, як вовк.
Показував зуби гострющі,
А з пащі стікала слина,
Тікав, дременувши із пущі,
Ти сонце мені заслоняла.
А холодом тягне відважно,
Мурахи побігли хребтом.
Як в’язень у тій каталажці,
У дев’ ять пекелищ зійшов.
А ти посміхалась лукаво,
Мене, як сердегу, карта.
Спокуслива, чорна, як кава,
Манірності горда жада.
Ошатна ходою дородчо,
Сама сексопильна краса,
Чекаєш на сильного мачо,
Що втулить хосен круасан.
А ти черепашачим задом
Відкинулась жваво на бік.
Вівчужо і дуже досадно,
Мов палець об сонце обпік.
Невже ти настільки жорстока,
Відчужджено стримно розчулься.
Повір моїй любій жадобі,
Понище десь поясу пульс.
Я так тебе сильно кохаю.
Що пекло згоріло до тла,
Мене не пускаєш до раю
За ті серцезнавчі діла.
А я тебе хочу пізнати
Дощенту і наскрізь душі,
Немов пташенята пискаті,
Личинку у дзьоб положи.
Крізь хащі й зимові замети
До тебе недремно біжу,
Збиваю зі снігу зелені
Стеблини отав рубіжу.
Ти дуже спогорда ґерцюєш,
Ставав на диби з канчука,
Огидним, найгірш волоцюги,
Вважаєш мене, причита.
А може не краще за шляхту
Я просто тебе покохав.
Чому посіпака нещадно
До ран духопелить без прав.
А я хотів ніжно любити,
Твій спокій і сон берегти,
Щоб сонце всмінулося світле,
Медово стіка з бороди.