Читателей на странице:
Висів собі на вітрі
маленький павучок.
Ще черевце не вигрів
і пупчик не засох
.
А люди пліткували
про виродків й аборт.
Трембіта і цимбали
їм супровід в екскорт.
Далеко віддалявся
та просто зависав.
А ті точили ляси,
обперчивши вуста.
У них, даруйте, справи
є важливіші всіх.
У кабінет направлять:
зроби смертельний гріх…
Зубів лукавий вишкір,
як ціломудрість пік.
Бо соціально вищі
й нездарні до опіки.
Вони себе виносять,
на осуд взяв права.
Осліплені під сонцем,
бо лінія крива.
Знання – найдужча сила,
а ввічливість скартав.
Як мати ще носила,
мав сили й реготав.
Гордяцько заважніли,
істотно спохмурнів.
Душею зубожіли
від біржових торгів.
Недобачають кляті,
забули про свій скін.
Не дозволя маляті
прийти на білий світ.
А десь на павутинці
життям хтось дорожив.
Хтось ще не народився,
ніхто не полюбив.