Читателей на странице:
Надворі заплакала осінь
Брунатними краплями сліз,
Бо сонце вставало о шостій,
На хмарах як день був завис.
А вітер комизився спритно,
То вибіжить тю, наперед,
То позад зачне так сопіти,
Народних шукавши прикмет.
Як виплачить жінка зажуру,
То довго весела живе.
Природа подібну натуру
Ревіти вітрами жене.
Навмисне не дай верещати,
Хоч вересень скінчиться ось.
Зависне на небі весь час там,
Закохано виждавши осінь.