Місяць з неба нічного

Leon Clerk

Читателей на странице:

Місяць з неба нічного
розкриває нам тло.
Крім зірок – більш нічого,
в чорній млі потекло.
Я розгущую фарби
на прикритій груді.
Моє дихання вабить,
серця не остуди.
Ти мій білий є колір,
трішки ледь забруднив.
Перебільш з алегорій,
а язик мій притни.
На безпомічнім фоні
десь відтінок проник.
Ми чига напівсонні
з оголившихся примх.
Я розбавлю палітру
розмаїттям тих барв,
тіло де запаліти
ще не встигло, пристав.
Пік тонкими мазками,
полум’яно злизав.
Пошерехло вустами
ті вуста цілував.
Ледь проявлені блики
проникали в нутро.
Ніби зорі столикі
посміхнулись пером.
Візерунки чуттєві
запалили туман.
Наспівали на небі,
що в собі був тримав.
Фіолетові губи
в помаранчевий лиск
своїм зором поцуплю
аби томно притиск.
Ніч згорає істотно,
переймає до сліз.
Ніби викрав полотна,
до музею заліз.