Читателей на странице:
Напевно, нагулявся досить².
Блукала доля по світах.
Зустрілась миловидна осінь,
Її, красиву, привітав.
Вона чарівна і розкішна,
Жіноча вільна в ній душа.
Обличчя в неї вельми ніжне,
Не молода вже є хоча.
Всміхнулось сонце в яснім небі,
Вітри позаздрили красі.
Гойдались, вигинались верби
До трав прихильно у росі.
Ішла навпроти гарна жінка,
Щось дивовижне в ній було.
Приваблива ходою з шиком,
Чи гойне тіло розцвіло.
Велебно вкаже на обійми,
А поцілунків не прохай.
Візьми на дотик у опівніч,
Доволі довгий час кохай.
І не жалкуй, що все минає,
Проходить, як тече вода.
Як серце досі ще кохає,
То найпрекрасніша вона!