Читателей на странице:
Сум огортає хвороба осіння,
Що видає себе в снах за любов.
Як опинився у твоїх обіймах,
Ніби не зчувся, а ніби забув.
І почуття б’є назовні болючо,
Рипає серце, торкаючись пліч.
Іншого може за щось ти полюбиш,
Що нісенітницю блазнем наплів.
Ніччю нагонить спокуса приблудна
Хіть від уяви навігласну двом.
Якби дотепно когось обманути,
Вжитися в роль у грайливу любов.
Знову дороги за ріг розійдуться,
Осінь бувальцем хутчій пробіжить.
Сонце на згадку залишиться в тузі,
Швидко солодка минатиме мить.
Заспані вибились білі крижинки,
Наче від паморозі впав узор.
Як же злощасний той день пережити,
Вечір зоріючий звабно прискор.