Читателей на странице:
Ніби солодом осені віє,
яблуневий достиг мов налив.
У багряному небі жевріє,
як ситеру сп’яніло налив.
Оповили тумани долину,
поза яром біліє ще дим.
До коханої серцем полину,
наче птахом журливим отим.
Щоби щастя рясного зазнала,
від кохання аби мала зиск.
Стільки радості – повна заграва,
милим сонечком ти усміхнись!
І безмежної ніжності промінь
хай в обіймах тебе колисає.
Тільки в благословенній любові.
Бо нев’януча вічно краса є.