Читателей на странице:
Відслони мені спалене сонце,
Що у хмарах його заховали.
Заблудив у пітьмі безголосій,
Де ущелля, стрімчак і завали.
Так зненацька застала нас осінь,
Ще не встигли, як слід, покохати.
Не спізнали взаємність ми зовсім,
А почали любов відпихати.
Загубилися в синіх туманах,
Розтривожили серце на двоє.
Спохватилися – знову заспали,
Скористалися миттю любові.
Дай поглянути в очі кохані,
Де відбилося сонце багрове.
Зрозуміти, що йти ще зарано,
Поки вітер нічого не мовить.