Як сходять на небі зірки вечорові

Читателей на странице:

671

Як сходять на небі зірки вечорові,
Ясні і миленькі у твоїх очах,
Хмаринки скупались у плавнях любові,
З тієї забави на радість скричав.
У подувах свіжих повітря і тіла
Ти дуже є ніжна, прекрасна, в’юрка.
Блаженно до щастя на крилах летіла,
Від стінок подразно на опік торка.
Крізь полум’ я ночі проходила мокра,
А тіні морочать, сліди цілува.
Від світла на осліп спекотно не сохла.
Спізніла мов осінь, а сонця нема.
Шептала у тиші аж вуха заклало,
А потім напишеш досліджений вірш.
Світанком як небо з прання полиняло,
Крильми ледь зачепиш, кохання повіж.
Туман розтікався по голому тілу,
Ще більше прекрасна жіноча краса.
Від музики серця душа забриніла,
Блакитні озера лили небеса.
Сховаюся вранці у крапельці жвавій,
Щоб потім прокрастись на миле лице.
Як будеш вмиватись, добра побажаю,
Здоров’я багато, кохання іще.
Іскритися будуть від щастя повіки
І, соромно втрутивсь, від сміху не вмри.
Імлисто розкрию, марою привидься,
Любові на крилах злети догори.