Читателей на странице:
Вітер у пору осінню
Листя пожухле жбурляв,
Сонця зігріті обійми
Не відчувала земля.
Мжичкою січені коси
Пороздував увсебіч,
Стала засмучена осінь,
Довша з-під ковдрочки ніч.
Яблука падають з неба,
Хлябло забруднені в пил.
Холодом віє нестерпним,
Щойно півкроку ступив.
Дощиком скроплені очі
Плакати хочуть невже,
Світом закохана осінь
Зустрічно підстереже.
Хмари на колір брунатні,
В’ялені як чорнослив.
Хочеш у ніч обійняти
Ту, яку так полюбив.
Какая трогательная и прекрасная осенняя картина! Великолепно!
Не зря называют осень порой романтиков и поэтов.
Леон, мира Вам, любви и счастливой осени!
Очень Вам признателен, дорогая Людмила!