Читателей на странице:
З’являється у небі перша зірка,
Як щойно застає якась безпоміч.
Імла в обійми проситься суцільна,
Пітьмою огортає ледве поніч.
Тебе, моя кохана, я бажаю,
Солодкого смаку від поцілунків.
Лягати спати буду пізно, наче жайвір.
Нас місяць тінню в головах застукав.
У пристрасті бентежній і нестерпній
Як хочеться ввійти у сон глибокий.
Тримати почуття палкі за стегна,
Разючо проникати вглиб з любов’ю.
Повільно пестячи, вражати різко,
Попасти із захопленням прицільно.
І золоті знаходити там приски,
Натішившись коханням обопільно.
Але покінч, як справжній мужній воїн,
Приймати славу в квітах оберемків.
Ще довго після ніжитись в любові,
Проливши кров за волю попередньо.
Не відкладаючи життя на потім,
Приймаючи, як виклик, щемну муку,
Пізнаєш солодавість, що на споді,
Тягар за двох візьмеш на свої руки.