Читателей на странице:
Тиха ніченька лягає,
Місяченько став над гаєм
І її либонь шукає.
Воду п’є в ставку журавка,
Не летіла вона в стаї,
Дуже волю хоч кохає.
Її серце гне зажура,
Дощова, суха, ажурна.
Не злетіти без крильцят їй,
Рана допіка зажата.
З облаку очей болюча.
Сумно їх на ніч заплющить.
Ледве не забув дорогу,
Пропоную, допоможу.
Ще хутчій теплом зігрію,
Як молитвою Марії.
Заламали ніжні крила,
Сором опівночі скрила.
Розридалось серце мужнє,
Ще не знало торку мужа…
Мати дитинча сповила,
А яке ж воно є миле.
Зіронька у небі сяє,
Шлях укаже цілій стаї.
А журавка одинока,
Як свою зіницю ока,
Берегтиме свого сина,
Щоб на щастя їй зростити.