Читателей на странице:
Не міг очей відвести довго,
захоплювали почуття.
Мов помирав зв’язком любові,
позаду полишав життя.
Найдужче прагнення любити,
кидало млосно долілиць.
Стояла ось прекрасна жінка,
вдививсь, дивись, не надививсь.
Вона була напрочуд гарна,
красива, мила і свята.
Неначе зірка на світанку,
за обрій сонце мов сіда.
На пелюстках сріблились роси,
блакиттю світ у далеч плив.
Одного в Неї лиш попросиш,
щоб серцем чистим полюбив.
У радощах чи у знедолі
звернися до Марії.
Вона піде у світ з тобою,
здійснилися щоб мрії.
Від спеки прохолода хмарна,
оживлюють красу дощі.
Як тепло, сонячно і гарно,
коли є спокій у душі.
Якщо тривожать якісь болі,
ти завжди з Нею поділись.
Відкрите серце для любові,
Вона вгамує горя виск.
Віддай Їй серце своє нині,
за край свій ревно помолись.
Потрібний конче мир країні,
щоб радував нас сонця блиск.