Читателей на странице:
Як сходить сонечко яскраве,
туман лягає у пшениці,
досвітня зірка нагадає
промінням коси шовковисті.
Трава густа — зелені очі,
що відзеркалені у річці.
Кохання повні ще від ночі,
вогнем як обрій загориться.
Палаюча ясна заграва
багряне тіло оповила.
Росою явиться зарання
на пелюстках і небосхилі.
Гойдає вітер злегка віти,
а ти у стегнах станеш гойна.
Як квітка пишна мов розквітла
в обіймах ранішнього сонця.
Свіжі, як вранішнє сонце, метафори та яскраві епітети надають особливого шарму Вашим поетичним рядкам. Чудово, Леоне!
Щиро дякую!