Читателей на странице:
Час витягується в струни карамелі –
Теплий сонячний бурштиновий полон
І долонь
Вогонь,
Либонь,
Через тунелі
Переходить заповітний рубікон.
Річка дихає жадобою свободи
І дає благословення на крило.
Відпекло,
Було –
Зреклось…
Шукаю броду,
Щоб душею обійняти джерело.
Там, на березі омріяної правди,
Думка легшає, а серце – не болить.
Тільки мить
Щемить –
Ожить,
Горіть смарагдом
І себе у хвилях теплих розчинить.
Гарно! Глибоко! Чудова поезія, Оксанко!
Гарний вірш Оксаночка! Чудове порівняння:
Час витягується в струни карамелі…»
Супер!
Оксаночко, які ж ти підібрала красиві метафори, що надали цим рядкам особливого звучання! І форма вірша оригінальна. Дуже-дуже сподобалося!