Читателей на странице:
З дібров віта дуби кремезні,
Річки зариблені біжать.
Куди би доля не занесла
Про рідне спомне сіножать.
Потрібно інколи нагально
Вертати на круги своя,
Домівку може нагадати
Дитинства стоптана земля.
Ніде не буде так привітно,
Як зустрічає рідний край
Схвильовано зарипне хвіртка,
Надовго більш не закривай.
Тут мамина старенька хата,
Колись веселе обійстя.
Сердечно вміли закохати,
Набути щастя від життя.
Так добре тільки в себе вдома,
Маленьку ба’тьківщину стрів.
Від праці руки май невтомні,
Дійниці повні від корів.
Садки багаті яблуневі,
Городина без бур’ янів.
Рідніше сонечко на небі,
Аж радісно порум’янів.
Зелені коники в покосах,
Рожеві мальви у дворі.
Вернути рідних Бога просиш,
Вони ж заступники вгорі.
Спогади про рідний край, про мамину хату, де пройшло дитинство, про стежки-доріжки, по яких бігали босоногими, ми завжди носимо у своєму серці, вони гріють наші душі. Зворушливі рядки Ви, Леоне, написали. Жаль, що найрідніші люди вже там, на небесах…
Щиро Вам дякую!
Проникновенная, тонкая, душевная лирика. Как тепло и уютно становится на сердце, когда читаешь такие прекрасные стихи! Супер! Я в восторге!
Пусть в нашей памяти всегда хранятся добрые, светлые воспоминания о родном доме, о самых близких людях.
Леон, всех благ Вам и большого счастья.
Благодарю Вас!