Розмова з сином

Читателей на странице:

462

Поле василькове, василькове поле –
Крапельки блакиті впали у жита.
Сонцем золочені колоски налиті.
Мати тихо в полі сина запита:
– Синку, бачиш кольори Вкраїни?
Це злилися сонце і небес блакить.
– Мамо, я купаюсь в світлі і небесній сині,
І мені так любо по землі ходить.
Мамо, я не буду колосочки рвати –
Хай ростуть на полі і дають врожай.
– Ні, не треба, синку, це Вкраїни злато –
Славиться ним гордо наш чарівний край.
– Мамо, з колосочків виросте хлібина
І окраєць свіжий ти мені даси?
– Так, синочку любий, візьмеш у долоні –
Й смак її відчуєш і потік краси.
– Мамо, чуєш, мамо, я люблю це поле!
У мені клекоче ця любов жива.
– Мій синочку любий, пам’ятай, сьогодні
Ти сказав на полі золоті слова.