Ти не карай мене суцільно

Читателей на странице:

467

Ти не карай мене суцільно,
Не відокремлюй від душі.
Тебе кохати закортіло,
Обіймами не задуши.
Не дай люб’язно пожадати
Підлещуючись і, стражда,
Віддати серце, як завдаток,
Коли вражда доб’ є страшна.
Ми не розходимось на людях
І не показуємо гнів.
Насуплено, з намовин лютих,
Від непорозуміння спрів,
Доказуємо незалежно
Гірку безчинства правоту.
Навзнак мовчазно так полежмо,
Одну ще ніч хоч проведу.
Ми не прощаємось ніколи,
Прощати гордовиті все ж.
Зусилля радитись любов’ю
Розлукою не відіймеш.
Тебе відчуджено не скривджу,,
Не відцурайся від розмов,
Терпітиму печаль скоріше
Ніж обміняю цю любов.
Можливо не поталанило
Зустрітись нам на небесах,
На місяці брат взяв на вила
Ще свого брата на очах.
Чомусь вважаюся не милим,
А в’ їдливо все скопирса,
Дохідливо чи розлюбили,
Коли марніє вже краса.
Але нев’ януча природа –
Жіночої душі, тремтить,
Кричить і стогне, як при родах.
Помовч без виправдань на мить.
Візьми у руки її пальці,
Зігрій зворушливо теплом.
Ось надокучливо догрався,
Розкуту вивільнив любов.