Читателей на странице:
Сміялись очі волошкові,
Бездонні, чисті, юні ще.
Збирали нурт живої крові,
Взяв ніжний від красуні щем.
Умились роси в її косах,
На віях загубили блиск.
Горіли спалахами сонця,
А потім з іскрами знялись.
Посоловіло зметушився,
Відчути дотиком запраг.
Неначе пострілом з рушниці
Вражаюче поплив в очах.
Як відзеркалля кришталеве,
Тендітний лоск не розкриши.
Осоння падаюче з неба
Відкрило відблиски душі.
“Як відзеркалля кришталеве,
Тендітний лоск не розкриши.
Осоння падаюче з неба
Відкрило відблиски душі”.
Чудесное стихотворение! Очень понравилось!
Леон, пусть радость и счастья всегда будут спутниками вашей жизни.
Большое спасибо!
Ви, Леоне, кожне слово, кожен рядочок пишете серцем і душею, тому й з”являються такі чудові душевні вірші! Творчої наснаги Вам і Божої благодаті!
Дуже і дуже дякую!