Читателей на странице:
Із ранку сонце закохалось,
Похвально вийшло за поля,
Сусальним розписом рахманно
Надію денну звеселя.
Чаруюче замилування,
Достоту прояв упова,
Чуття прекрасними ставали,
Як справжнє є життя в небав.
Поштиво навкруги зверталось,
Зичливо разом плрадів,
Душа навколішки ридала,
Красою стріла чесних дів.
Туман розстав за небокраєм,
У хмарах білих пар завис.
Хто в світі вірно покохає,
Той зрозумів істотно смисл.
Що випадковостей немає,
За нами вибір лиш зоставсь.
Ніщо безслідно не зникає,
А навіть слово на вустах.
Як відзеркалюються дії,
Початок дав нового дня.
Нехай сердечно всі радіють,
І згіршення не спричиня.
Сприймімо наші вболівання
Без прикростей і болю все ж,
Отак найкращими ставаймо
До осявання ось безмеж.
Ми знаємо з Вами, Леоне, що життя має свою мудрість і буває в ньому по-різному. І ми знаємо, що “Ніщо безслідно не зникає”, а головне, що ми маємо завжди прагнути до кращого!
Так, дякую Вам!