Читателей на странице:
Затишно вечором юрмились,
За плечі ніжно обійма,
Поцілувавши плечі милі,
Розмова тепла та німа.
Напівневимовлене слово
Ловило ґаву за хвоста,
Дивитись в очі прагли знову,
Немов дитя заколиса.
У зорях тьмяно ніч стогнала
Від ласки заблагоговів.
З міцних обіймів тих ногами
Притишувала гордий гнів.
Стелилися в туманах мрії,
Що квітли з паростків надій,
Як димова імла куріє,
Від смагу груди їй прикрий.
Із губ у губи передавши,
Спасенний подих той візьми,
Упав пелюсткою ромашки,
Зітри багрянець рос кісьми.
Пірнаючи дістань латаття,
Від євшан-зілля смак згірчи.
На крилах ластівки літати
Запросиш полум’я вночі.
Обвітрене рожеве личко
Всміхалось ямочками в снах,
Збадьорювало невеличко,
Коли духмяний піт запах.
У прихисток в степу став курінь,
Щоб не проситись на ночліг.
Нам пригоршня ягід смакує,
Зарадив в проголодь чим міг.
Мене покликала у мандри,
Бентежний трепет відчува,
До голомоззя в дощ кохати,
Якщо з тобою спить дівча.
Прекрасний щем румяних вилиць,
Волосся звисле, з пасма тінь.
Крізь прорізь хмар як місяць виліз
І щойно в гіллі потьмянів.