Читателей на странице:
З букетом квiтiв йду назустрiч.
З кав’ярнi пахне смак гiркий.
Замовимо ми страву з устриць,
нагадують що огiрки.
Ти любиш вогнище каміна
iз надвечiр’ям голубим,
зацiлували як колiна
язичницькi вогнi тобi.
Коли мiцнiше я пригорну
i приголублю ще теплiш.
Надпита стигне кава чорна,
а ти нiжнiш вуста потiш.
Мов скандинавську калевалу
на грудях голих проспiвай.
Хвилини радостi спливали,
додому бiгти постривай.
Нехай обличчя бiлолице
запам’ятаю назавжди.
А серце змусить рвучко битись
вiд блискавичної жади.
Обтягувала куцi шлярки
вiд сорому чи холоднеч.
Спекотно видавалось марно,
бо чути по ногам вiтрець.
А ув очах свiтились зорi,
пiд тихим небом вечiр ник.
Пiдморгував у вус з надвору
зiйшовший мiсяць-молодик.
Тобi зiзнався у коханнi
i ще побачитись просив.
У почуттях вже не вагався,
вiд незрiвнянної краси.
Довести вiрнiсть остаточно
я спробував пiднесень в мить.
Дивились пошепки ув очi
зi слiв в угав не розлюбить.
А мiсто вигорало нiччю,
у полум’ї цих лiхтарiв.
Закохано тобi освiдчивсь,
твiй вогник ув очах горiв.