Читателей на странице:
Сховався ранок в легкій димці,
Хоч з ночі літа не спустош,
У тій погоні напівдикій,
Коли на вітрі ніс любов.
Чигала тінь липнева тихо,
Підловлювала спеку й дощ,
І шаленіло багла дива,
Дня передчасного впродовж.
Проміння вперлися зубасті,
Терзали лінькувату млу,
Вигонили її мов з лазні,
В рушник голимо завернув.
Неначе смерть стріча покірно
Неугомонну метушню,
Збігає день квапливо з гірки,
Взяв позику допоміжну.
На крильцях бабочки летіти,
Нестримного кохання час.
Звабливе на роздоллі літо
Роззяв бучних не поміча.
Душевно, жизненно, мелодично! Замечательное стихотворение!
Леон, вдохновения Вам и всего самого наилучшего.
Желаю Вам прекрасного дня, Людмила!
СУПЕРОВО!
Спасибі.
Як завжди, Леоне, написали кожне слово неповторно, щиро, з любов”ю в серці! Чудові рядки про найсвітліше – про кохання! Нехай завжди це палке почуття живе у Вашому гарячому серці!
Щиро дякую.