Свіжим листям порічок запахло

Читателей на странице:

501

Свіжим листям порічок запахло,
Ніби мавка дивилась, як тінь,
Що відбилась у срібних дзеркалах.
Не дивитись увічі хотів.
А цікавість зірвала запонки,
Хоча принділа гнівно жага.
Споловіє ще сонечко поки,
Нам ніхто саме не заважа.
Розсипались пелюстками мрії,
Недозріла ожина не спить,
Колючками вуста обагріє,
Схопить дуще закохано вмить.
По очах леденіли смарагди,
Сподівання розбите кона.
Час каміння під місяць збирати,
Гаєм кличе ще глибше вона.
Вітерець розвіває волосся,
Погляд пильний міг причарувать.
Плеском від джерельця як оговтавсь,
Але тягнеться досі рука.
Спрагла дотику, щоб приласкати,
Опустити, як жалюзі, в сон.
Морхувата і трохи луската.
Кожну задирку в ніч обійшов.
Не дивися на мене, благаю,
Бо твій сором не перенесу.
Притулюся до щік, як до хмари,
Навіть викраду з неба красу.