Читателей на странице:
Ми – діти Божі, не пришельці
На рідній, не чужій землі.
Як нам щемить і біль на серці,
Коли плюндрують все свої.
Святині топчуть у багнюку,
Поліпи рвуть лиш за чуже.
Своє ж все кидають на муку,
Що і Святий не вбереже.
В благословенні й ласці Божій
Ми маєм жити на землі,
Добро вчиняти і любити,
Й не загубитися в імлі.
Нам Бог дає життя і силу,
Дорогу вказує святу,
Щоб у добрі жили і в мирі,
І мали всі свою мету.
Дуже гарний вірш! Болить серце за Україну… щемно в душі…
Дякую, Зоїчко! Болить серце і дуже болить, бо не байдужа доля України…
Щиро, патріотично. Дай, Боже, миру і спокою для України!
Дякую,Леоне! Дай, Боже! Дай, Боже, щоб мир в Україні ми святкували у кожній оселі!
Чулово, Валентино! Дуже глибоко, яскраво та мудро.
Щиро дякую, Олексію!
Очень проникновенно и трогательно! Замечательное стихотворение.
Валентина, желаю мира, любви, добра и всех благ.
Благодарю Вас, дорогая Людмила!