Читателей на странице:
Зникає з віч закритих поночів’я,
У кольорових снах світліє день,
Кохане сонце на руках спочине,
Солодким засинанням мов дітей.
У простоті життя – відкрите серце,
Неначе в долі подарунок брав.
Минає сонячний з літами серпень,
Як літа незакінчена пора.
Дратують недовершені етюди,
Лякає приттю несусвітній вірш.
Твоя душа возроджено полюбить,
У щастя добросовісно повір.
Гарно, Леоне! У щастя треба вірити завжди, особливо в те, що зветься коханням!
Дуже вдячний за теплі відгуки.
Лёгкие, тонкие, трогательные строки! Леон, прекрасно!
Желаю Вам новых творческих успехов и всего самого наилучшего!
Большое спасибо!