Читателей на странице:
Була звичайна й непримітна,
Як те огидне каченя,
Якщо доглянути й зодіти,
То запитають: це чия?
Неначе лялечка Мальвіна,
Мов пишне є лебеденя,
Зробив її життя — малину,
Завидний погляд зупиняв.
Вона, як бариня, між людях
Поважно ходить взад-вперед,
Її нема в чім дошкульнути:
Готує, варить і пере.
Охайна, виглядає гарно,
Сама, як квіточка, цвіте,
Роботи завжди не вистарчить:
Поприбирає, підмете.
А чоловік її — як любить! —
Найкраще прикупив вбрання,
Пестливо поцілує в губи,
Слова ще ніжні там роня.
Живуть, як кажуть, душа в душу,
Воркочуть, наче голуби,
Кохання й вірність непорушні
Ніколи в чварах не згубив.
Прекрасно, Леоне, коли Попелюшка стає принцесою, а зробив її такою люблячий чоловік! Тож нехай чоловіки роблять принцесами своїх коханих!
Кохання завжди перемагає. Дякую Вам.
Леон, чудесное стихотворение о превращении гадкого утёнка в прекрасную лебедь.
Всё как в сказке и, тем не менее, такое в жизни случается очень часто.
Вдохновения Вам, тепла и радости жизни.
Большое спасибо!